Колись нам здавалось, що про любов всього життя можна говорити мовою дорослих. Колись нам здавалось, що про відчуття своєї половинки, пари, можна лише промовчати. Колись був пошук про стан, який тобі скрізь підказує про «твою любов», про те, що ти не пропустиш і ні з чим не переплутаєш…

Колись це здавалось так необхідно показати дітям, щоб вони були щасливими і росли спокійно. Адже, саме впевненість, що ти будеш коханим і будеш кохати на взаємин, робить нас впевненими взагалі по життю. Крізь усі події світу.

Для нас не було секретом ще у 2014, коли запускався проект «Спектр», що освіта має бути спільною і для дорослих і для дітей, саме для того, щоб діти бачили любов. Тоді все має сенс і освіта, і труднощі, що можуть виникати, і власне Життя.

Ми завжди шукали різні форми проявити це у кожній родині, на кожному занятті, зустрічі, таборі. Любов в парі – це те, що і є фундаментом для розвитку дитини у доросле життя, у своє майбутнє. Звичайно, це не правило і є виключення. Але це настільки розповсюджена потреба в дітей і дорослих, що її сміливо можна назвати базовою потребою Людини для Життя.

Ми шукали багато років, а випадково натрапили на мультфільм тільки перед від’їздом у табір. Знайшли, коли вже і не потребували цієї форми для змісту. Ми знайшли за стільки років багато форм для передачі одного і того ж – стан кохання того, хто з тобою ціле.

Ми гадали, що мультик буде цікавим для обговорення в подальшому на таборі, що його подивляться лише дорослі та підлітки. Але, як і все, що ми гадали:), пішло не так. Мультфільм на одному диханні подивились всі, всі діти, усіх віків, усі-усі. Коли ми змушені були зробити перерву на вечерю, то після перерви хлопці 9-10 років бігли в зал з криками: «Це найцікавіше аніме, яке я коли-небудь бачив!»
Обговорення не було. Не потрібно було. Хотілось мовчати.
Отакий у нас був перший вечірній кінозал.

Отож: «Твоє ім’я». Там все. Життя, смерть, буденність, вибори, люди, події і крізь все нитка Любові.
Іще були неймовірні вечори при перегляді щирого кінофільму «Пелікан» та крутезної комедії «Канікули мрії». Можна про кожного з творів написати. Можливо, це зроблять учасники табору. Мені особисто захотілось написати лише про перший перегляд. Таким він був для нашої родини.

Будемо вдячні за всі рецензії щодо всього, що ми бачили.
Будемо раді новим порадам для перегляду усією сім’єю, так само, як можна робити з цими творами. Не можна, а потрібно.

Приємних вам вечорів.
Дякуємо